Про хамство як особливий спосіб нашого життя..

06.12.2018 12:04
shadow

Це як розуміти його. Одна людина проживе, приміром, двадцять років, а зробить стільки, що вистачить на багатьох. Яскравий приклад – Марія Башкирцева з мальовничої Полтавщини. На жаль, ми не беремо з таких яскравих особистостей приклад. Від того в нас і каліцтво душ. Не кажучи вже про хамство на кожному кроці.
Змушений укотре звертатися до цієї вельми важливої теми, бо наше життя, особливо нині, нерозривно пов’язане з тотальним хамством. Хамство присутнє в коридорах влади, воно присутнє на вулицях, у магазинах, на транспорті, на роботі – практично скрізь, де є люди.
Так уже склалося, що моє відносно довге життя пов’язане з культурою та наукою. І навіть коли я працював у колгоспі трактористом, бо перед цим очолював у сімнадцять-вісімнадцять років сільську бібліотеку, яка нараховувала майже 50 тисяч одиниць різноманітної літератури, і коли був шахтарем (починав вагонщиком, а закінчив прохідником на глибині понад 1 км), тож і тоді мав відношення до культури, хоч дещо й побіжно. Я тут розмірковую про загальну культуру. Як казав Антін Чехов, говорячи про культуру (не дослівно): культура – поняття настільки широке, яке уявити вельми непросто, але якщо коротко про нього, то воно включає в себе певний діапазон: від простого вмивання обличчя аж до осмислення неосяжних висот думки... Так от, понад тридцять п’ять останніх плідних років я віддав музейній роботі та дослідженню найдавніших археологічних пам’яток в Україні. Тож я маю повне право говорити про стан нашої нещасної культури, доведеної людьми до прірви, хоча мені важко їх називати людьми, і про наше...хамство.
Отож почнімо з наших і не наших керманичів – великих і маленьких, а головне, з нас самих. У всі часи нашу культуру гнобили – і за часів нашестя тьми кочівників, і за царату, і під час пізньої окупації большевиками-росіянами, різномастими фашистами за період останньої війни. Але такого масового знищення культури вже за роки незалежності України я ще не бачив!... Якесь сатанинське варварство, та й годі! І ким – нашими ж із вами співвітчизниками. Ні, не загарбниками! Гірко це усвідомлювати, але це так. Останні події, пов’язані з плюндруванням нехай і тоталітарних пам’ятників – це від відсутності елементарної культури. Я маю на увазі пам’ятники Леніну, Косіору, Чубарю тощо. Але ж є цивілізовані способи. Вони давно вже випробувані цивілізованими людьми на Заході. Тож і не дивно, що плюндрують і продовжують знищувати на цвинтарях надгробки похованих наших предків якісь негідники – нащадки варварів, а також знищувати сквери, як от, приміром скверик імені Василя Стуса. Ось звідки ростуть ноги нашого з вами хамства – з відсутності внутрішньої елементарної культури. Адже витоки культури починаються з пуп’янка. І можеш мати навіть дві, три, чотири вищих освіти, але від цього, на превеликий жаль, культурнішим не станеш. Якщо навіть до музеїв будеш учащати чи, приміром, у театр, до церкви поклони бити...
Хто винен, спитаєте? А ми з вами – українці...
ШАНУЙМОСЯ, УКРАЇНЦІ, БО МИ ТОГО ВАРТІ!...